Автор budwood 
Українська зенітна ракета “Корал” за кілька років суттєво змінилася: від проєкту боєприпасу для корабельного комплексу ППО з дальністю ураження до 30 км вона перетворилася на значно більшу ракету, яку позиціюють як засіб боротьби не лише з аеродинамічними, а й із балістичними цілями. Її нинішня версія важить 450 кг, має бойову частину масою 36 кг і довжину 4,8 метра, а система наведення поєднує інерціальну навігацію, радіокорекцію та активну радіолокаційну головку самонаведення.
Про трансформацію “Корала”” пише “Мілітарний”. Видання проаналізувало першу публічно представлену конфігурацію ракети 2021 року та нинішній варіант, показаний цьогоріч у вересні.
Від корабельної ракети до уніфікованої системи
Розробка “Корала” розпочалася у 2016 році за рішенням тодішнього міністра оборони Степана Полторака. Проєкт створювало Державне Київське конструкторське бюро “Луч” як керовану зенітну ракету для корабельного зенітного ракетного комплексу.
Згодом концепція розширилася. “Корал” почали представляти як уніфіковану модульну ракету, яку можна було б застосовувати у складі як корабельних, так і наземних комплексів протиповітряної оборони.
Повнорозмірний макет ракети вперше широко показали у 2021 році на виставці “Зброя та безпека”. Тоді генеральний конструктор ДККБ “Луч” Олег Коростельов повідомив, що аванпроєкт комплексу успішно захистили, а Міністерство оборони позитивно його оцінило.
Водночас захист аванпроєкту не означав, що готовий ЗРК уже існував або був прийнятий на озброєння. Йшлося про затвердження основних технічних рішень на ранньому етапі розробки. Для переходу до створення дослідних зразків потрібні були державне замовлення, фінансування, технічне завдання та подальші випробування.
У 2021 році Коростельов оцінював готовність комплексу приблизно у 70%. Тоді ж “Луч” розглядав створення цілої лінійки українських ЗРК із дальністю близько 10 км, 30–40 км та до 100 км, а “Коралу” відводилася середня ніша.
Яким був “Корал” у 2021 році
Перша публічна конфігурація ракети мала значно скромніші характеристики.
Її маса становила близько 300 кг, довжина – 4,33 метра, максимальний діаметр – 260 мм, а бойова частина важила 25 кг. Заявлена дальність ураження становила до 30 км, висота – до 10 км.
Ракету планували використовувати проти літаків, вертольотів, безпілотників, крилатих і тактичних балістичних ракет.
Однією з особливостей проєкту була модульність. Зокрема, розглядали різні варіанти головки самонаведення. На виставці 2021 року демонстрували навіть макет інфрачервоної головки, хоча подальша доля цього варіанта публічно не розкривалася.
Основним же варіантом наведення мала бути комбінація інерціальної системи та активної радіолокаційної головки самонаведення. Остання на кінцевій ділянці польоту самостійно випромінює сигнал і приймає його відбиття від цілі.
Друге покоління “Корала”
У 2026 році Україна показала вже іншу конфігурацію “Корала”. Її вперше публічно представили на оборонній виставці MSPO у Польщі, де також продемонстрували зображення пуску ракети із самохідної пускової установки на шасі чеської вантажівки Tatra.
Нова ракета має:
масу – 450 кг;
бойову частину – 36 кг;
довжину – 4,8 метра;
діаметр – 230/300 мм;
розмах крил – 835 мм;
розмах рулів – 685 мм.
Тобто порівняно з конфігурацією 2021 року маса ракети зросла приблизно на 50%, довжина – майже на 11%, а маса бойової частини – на 44%.
При цьому найбільш помітна зміна стосується не лише розмірів. У новій конструкції значно збільшена моторна частина. Це може свідчити про збільшення запасу палива та, відповідно, про орієнтацію на істотно більшу дальність польоту.
Водночас офіційної цифри дальності для нинішньої версії “Корала” Україна наразі не оприлюднила.
Однак “Мілітарний” звертає увагу, що ще у листопаді 2023 року Іван Гаврилюк говорив про українські системи ППО з дальністю понад 100 км і серед них прямо називав “Корал”.
“Урядом перед міністерством поставлене завдання максимально контрактувати озброєння і військову техніку власного виробництва. Приймаються на озброєння внаслідок вироблення нові зразки озброєння. Це як власного виробництва, від переносних зенітно-ракетних комплексів звичайних, – до систем протиповітряної оборони понад 100 кілометрів, наприклад, “Корал”, – заявив він тоді.
Змінилася і система наведення
Для нової конфігурації заявлена комбінована система наведення: інерціальна навігація на маршовій ділянці, радіокорекція та активна радіолокаційна головка самонаведення на кінцевій ділянці.
Ця схема також побічно вказує на зміну задуму ракети.
Для боєприпасу, який має летіти значно далі, ніж початкові 30 км, однієї інерціальної системи недостатньо для забезпечення необхідної точності: накопичення навігаційної похибки зростає разом із тривалістю польоту. Радіокорекція дозволяє уточнювати траєкторію під час польоту, тоді як активна радіолокаційна головка має забезпечувати наведення на ціль на фінальній ділянці.
Ще одна помітна відмінність – відсутність у новій версії поперечних двигунів корекції, які були характерною особливістю початкового варіанта.
У першій конфігурації такі двигуни розташовувалися у передній частині ракети та разом з аеродинамічними рулями мали забезпечувати високу маневровість. У новому варіанті від цього рішення, очевидно, відмовилися – ймовірно, через зміну вимог до ракети та складність такої конструкції.
Пускова установка на шасі Tatra
Під час MSPO-2026 Україна вперше показала не лише саму ракету, а й зображення її запуску із самохідної пускової установки.
На оприлюдненому зображенні використане шасі чеської Tatra. При цьому залишається невідомим, чи йдеться вже про остаточний варіант пускової установки, чи про випробувальний зразок.
Окремі західні профільні видання також звернули увагу, що на самій виставці повноцінну пускову установку не демонстрували – вона була представлена на інформаційних матеріалах. Водночас фото пуску свідчить про наявність реального дослідного зразка або прототипу установки.
Чи справді “Корал” стане далекобійним ЗРК
Публічних даних для точної відповіді поки що недостатньо.
З одного боку, збільшення маси ракети з 300 до 450 кг, збільшена моторна частина, більша бойова частина та поява радіокорекції логічно відповідають переходу до значно більшої дальності.
З іншого – розробник наразі не оприлюднив повний набір характеристик: максимальну дальність перехоплення, висоту ураження, максимальну швидкість цілей, які ракета здатна перехоплювати, та характеристики наземних засобів наведення.
Тому називати “Корал” повноцінним аналогом конкретного західного чи російського далекобійного комплексу лише за зовнішнім виглядом ракети було б передчасно.
За окремими параметрами нова ракета може нагадувати боєприпаси комплексів на кшталт “Бук” або С-350. Проте це лише порівняння за класом і конструктивними рішеннями, а не підтвердження того, що українська система має такі самі можливості.
Чому однієї ракети недостатньо
Для оцінки можливостей “Корала” важливо дивитися не лише на саму ракету, а на весь зенітний ракетний комплекс.
Дальність польоту боєприпасу не дорівнює дальності ефективного перехоплення. Щоб знищити ціль на великій відстані, радар має своєчасно її виявити, система управління – побудувати та постійно уточнювати траєкторію, а пускова установка – отримати необхідні дані для застосування ракети.
Особливо складним є перехоплення низьколітаючих крилатих ракет. Через кривизну Землі та рельєф місцевості наземний радар може побачити таку ціль лише на відносно невеликій відстані. Відтак навіть дуже далекобійна ракета не зможе реалізувати весь свій потенціал, якщо ціль буде виявлена надто пізно.
Ще складнішим завданням є балістичні цілі. Для їх перехоплення необхідні високі швидкості обробки даних, точне супроводження та відповідні характеристики самої ракети.
Саме тому заявлена здатність “Корала” боротися з тактичними балістичними цілями ще не означає автоматичної можливості перехоплювати будь-які балістичні ракети.
Що відомо про можливості проти балістичних цілей
Профільні комплекси середньої та великої дальності, такі як російські “Бук” і С-350, мають заявлені можливості боротьби з балістичними цілями, однак дальність їхнього перехоплення балістичних ракет суттєво відрізняється від дальності роботи по аеродинамічних цілях.
Наприклад, для С-350 заявлялася можливість ураження аеродинамічних цілей на дальності до 120 км, тоді як для балістичних цілей показники значно менші. У випадку “Бук” також існує різниця між дальністю ураження літаків чи крилатих ракет та можливостями проти балістичних цілей.
Тому навіть якщо майбутній “Корал” матиме дальність ураження аеродинамічних цілей понад 100 км, це не означатиме, що балістичні ракети він зможе перехоплювати на такій самій відстані.
Так само сама по собі заявлена можливість боротьби з балістичними цілями не означає, що система зможе гарантовано перехоплювати такі складні цілі, як “Іскандер-М” або “Циркон”. Для цього необхідні відповідні характеристики ракети, радара, системи управління та обміну даними.
Від “Корала” до української системи ППО
Окремий інтерес викликає і те, що у 2025 році президент норвезької Kongsberg Defence & Aerospace повідомляв про плани інтегрувати українські ракети-перехоплювачі до NASAMS та розгорнути в Україні виробничі потужності.
“Зараз ми засновуємо компанію в Україні. Ми ведемо тісні переговори з українською промисловістю щодо створення спільного підприємства. Першочерговим завданням є збільшення виробництва ракет для нашої системи ППО в Україні за українською технологією”, – сказав президент компанії.
Лі зазначив, що мова йде про серійне виробництво ракет, тобто сотні одиниць. За його словами, планувалося створити спільні підприємства протягом кількох місяців.
Однак конкретний тип української ракети тоді не називали. З усіх публічно озвучених українських розробок зенітних ракет найбільше на цю роль підходять саме ракети “Корал”. Але пов’язувати ці плани саме з “Коралом” без додаткових підтверджень не можна, адже мова могла йти про появу абсолютно нової раніше невідомої зенітної ракети, роботи над якою могли бути ініційовані вже після початку повномасштабного російського вторгнення.
Водночас “Корал” залишається одним із найбільш помітних українських проєктів зенітних ракет, який за останні роки пройшов помітну еволюцію.
У 2021 році йшлося про ракету масою близько 300 кг із дальністю до 30 км. У 2026 році Україна показала вже 450-кілограмовий боєприпас із бойовою частиною 36 кг, комбінованою системою наведення та пусковою установкою на мобільному шасі.
Таким чином, за п’ять років “Корал” змінився не просто кількісно – змінилися його розміри, маса, система наведення та, судячи з конструкції, вимоги до дальності застосування.
Це пов’язано і з еволюцією самої війни. Потреба України у власних засобах ППО великої дальності зростає через постійне застосування Росією крилатих і балістичних ракет, ударних безпілотників та інших засобів повітряного нападу. Водночас між демонстрацією ракети та появою серійного ефективного ЗРК залишається значна дистанція. “Коралу” ще необхідно пройти повний цикл випробувань, завершити створення всіх компонентів комплексу та налагодити серійне виробництво.
Якщо ці етапи будуть успішно пройдені, український “Корал” може стати ще одним джерелом ракет для національної системи ППО – вже не лише як проєкт, що існує на виставкових макетах, а як серійний засіб перехоплення.
Як повідомляв OBOZ.UA, Україна вперше застосувала в бойових умовах нову тактичну балістичну ракету FP-7. Президент Володимир Зеленський 1 жовтня оприлюднив відео запуску ракети та заявив, що після першого бойового застосування наступним етапом має стати її виробництво.