Автор budwood 
Я роками послідовно виступаю за пошук modus vivendi співіснування з росією. Бо я не вірю, що вона розвалиться і щезне. Але також переконаний, що ми вистоїмо. Отже, прийдеться наново вчитись жити поруч. Бо географія – це доля. В нашому випадку, якщо не прийняти долю, вона може перетворитися на вирок.
Але це не значить, що перемовини з Кремлем треба починати негайно. Зараз ми у слабкій позиції, а отже будь-які перемовини точитимуться не навколо питання територій, а навколо питання суверенітету. Втратити території – прийнятно. Втратити право самим визначати своє майбутнє – ні.
Тому треба зчепити зуби і переповзти цю зиму, яка буде вкрай важкою. Якщо вистоїмо і переповземо, є шанс, що відкриється нове вікно можливостей вести переговори про modus vivendi майбутнього співіснування, а не про повернення в орбіту Кремля.
Ресурси Путіна обмежені, можливості не безмежні. Як, втім, і наші. Коли його чергова спроба нас зламати захлинеться, можна сідати і говорити про те, як далі жити на цій планеті разом. Те, що латиною називають modus vivendi.
Є час воювати і є час домовлятися. Найближчі пів року жодних шансів на мир на прийнятних для України умовах не бачу. А отже треба зчепити зуби і переповзти цю зиму.
На уряд надії небагато. Але це не привід впадати в розпач і опускати руки. Врешті-решт нам не звикати. Переповземо зиму – тоді і поговоримо, як нам завершити цю війну.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням…